Закон України «Про державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей» було прийнято 21 лютого 2014 року.
У березні і в серпні Кабінет Міністрів прийняв ряд постанов, якими спробував запропонувати певний механізм виконання цього закону. Також у серпні Мінохорони здоров’я видало наказ, яким встановлено перелік осіб, смерть яких пов’язана з участю в масових акціях громадського протесту.
Водночас попри всі заходи вжиті Кабінетом Міністрів та іншими відомствами закон не працює у повній мірі.
Так, за офіційною інформацією Мінсоцполітики стосовно 100 осіб, які загинули під час масових акцій громадського протесту, родичам 91 з них вже було виплачено 121 800 гривень, як те передбачено Постановою Кабміну. Однак, слід зауважити, що сума, встановлена Кабміном значно менша, ніж та, що передбачена в законі – мільйон гривень. Закон надає право отримати допомогу, а підзаконний акт дозволяє скористатися цим правом на 12,2 %. Також Кабмін встановив доплату до пенсії непрацездатних осіб, які були на утриманні та втратили годувальника, однак доплату можуть отримати ті особи, пенсія яких не перевищує 10 000 гривень на місяць. На даний час доплата призначена 109 членам сімей 63 загиблих.
Незрозумілою є мета звуження кола осіб, які є членами сім’ї загиблого. Закон дав визначення членів сімей учасників масових акцій громадського протесту. Постановою Кабміну визначення змінено та до кола членів вказаних сімей включено лише дружину (чоловіка), неповнолітніх дітей та осіб на утриманні, осторонь лишилися дружина (чоловік) незареєстрованого шлюбу, дорослі діти, інші родичі прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання. У червні 2014 року до Постанови було внесено зміни та Мінсоцполітики було надано право приймати рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги іншим особам, які не належать до кола членів сім’ї загиблих, визначеного Постановою. А відповідно залишається питання чи коло осіб, які можуть отримати таку допомогу взагалі необмежене, чи все ж таки обмежене Законом?
Окреме питання постає стосовно складання списку осіб, смерть яких пов’язана з участю в масових акціях громадського протесту та, власне, забезпечення прозорості складання списків, яке Законом покладено на Кабмін. Постановою Кабміну завдання затвердити вказані списки було покладене на Міністерство соціальної політики за погодженням з Міністерством охорони здоров’я, Міністерством внутрішніх справ та Міністерством оборони. Разом з тим, процедура складання списку стала прозорою здебільшого завдяки пильного контролю громадськості. Хоча Мінсоцполітики прийнято Наказ № 275, що визначає механізм призначення та виплати допомоги, але залишається невідомо за якими критеріями загиблому надають відповідний статус? Чи може отримати допомогу член сім’ї особи, яка померла від хвороби на майдані?
Законом передбачена допомога учасникам акцій громадського протесту, які отримали тяжкі тілесні ушкодження, середньої тяжкості, легкі тілесні ушкодження та, навіть, у зв’язку зі знищенням або пошкодженням майна учасника масових акцій громадського протесту. Відповідно до Наказу МОЗ медичні документи кожного, хто отримав тяжкі тілесні ушкодження під час масових акцій громадського протесту, 15 та 30 числа кожного місяця керівники структурних підрозділів охорони здоров’я мають подавати до Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України. Там вони проходять експертизу, потім цей Перелік погоджується та затверджується МОЗ. Станом на вересень 2014 року складено перелік з 47 таких осіб. Постанова Кабміну від серпня 2014 року передбачає порядок отримання такої допомоги, для цього необхідно подати відповідну заяву, копію документа, що посвідчує особу та копію ідентифікаційного коду. Документи подаються за місцем реєстрації до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.
Однак, повертаючись до суми – сума допомоги особам с тяжкими ушкодженнями також значно відрізняється. Так, Законом закріплено 700 тисяч гривень, виплачується сума 50-кратному розмірі прожиткового мінімуму. Підзаконний акт явно суперечить Закону України.
Але найсумнішим є те, що стосовно учасників, які отримали середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження та тих, чиє майно було знищене або пошкоджене під час зазначених подій – Кабміном не було ухвалено порядку призначення та видачі жодної допомоги. Відтак складно встановити яким чином ці положення Закону взагалі можуть працювати.
Слід зазначити, що все це підтверджує, що в Україні держава має традицію встановлювати різні «популярні» пільги, а потім «послідовно» намагатися їх не виконувати або виконувати їх тільки в тому розмірі в якому державі їх «хочеться» виконувати. Такий підхід є достатньо лицемірним і показує наскільки далеко слова держави які розходяться з ділом. І яка довіра після цього має бути у людей до законів зокрема, і до держави в цілому ?
Максим Щербатюк (УГСПЛ)
Ксенія Карагяур