Законопроект №2399 про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень ввійшов у так названий пакет евроінтеграційний законів, які були подані урядом до Верховної  Ради.

В чому ж суть цих змін ?

В більшості це виправлення окремих технічних недоліків процедури виконання рішень де боржником є державний орган або підприємство. І їх виправлення стало необхідним через те, що недоліки виконання таких рішень привели до парадоксальної ситуації, коли закон є, а користі для людей від нього жодної.

Водночас, далеко не всі існуючі недоліки процедури виконання судових рішень виправляє відповідних проект. Залишаються питання щодо занадто зарегламентованого  і ускладненого доступу до механізму виконання рішень, зокрема проблема неприйняття до виконання судових рішень в яких визначено зобов’язання здійснити перерахунок певних соціальних гарантій. Також не вирішено питання щодо занадто м’якої відповідальності держави за порушення строків виконання судових рішень де є держава.  І найважливіше проект не вирішує питання щодо відсутності бюджетних коштів на виконання тих задумів, які закладені у ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Також важливо звернути увагу на найбільш проблемний аспект цього проекту, а саме  розповсюдженні дії цього закону на «минулі» рішення судів, які продовжують не виконуватися.  З однією сторони це добре, що цей механізм виконання розповсюдили на ці рішення і це справді є тим, що вже давно необхідно було зробити. Але те, як запропоновано це зробити аж ніяк не є позитивним.

Для прикладу проектом пропонується встановити 3 місячний строк звернення людей із рішеннями судів на які не розповсюджувалася дія закону і у випадку, якщо людина не встигнула це зробити, то таке судове рішення держава вважає виконаним.  І це виглядає зовсім дивним, оскільки аж ніяк не можна вважати такі рішення виконаними, оскільки у цьому випадку вони фактично не є такими, а особа, на чию користь вони постановлені, залишається потенційним заявником до Європейського суду з прав людини зі скаргою на порушення її права на виконання рішення протягом розумного строку.

Крім того, викликає здивування також і настільки короткий строк для можливого звернення до цієї процедури, який нічим не обґрунтований. Загалом короткий строк звернення в контексті наявності положення проекту закону щодо визнання непред’явлених рішень виконаними може створити додаткові труднощі людям судові рішення, яких роками не виконується.

Як висновок можна сказати, що в проекті 2399 є певні позитивні зміни, які стосуються механізму функціонування виконання судових рішень де боржником є держава, але він не точно не вирішує основні аспекти системної проблеми неспроможності держави виконувати рішення національних судів, і крім того деякі з цих аспектів може значно ускладнити.

 

Tags: ,

Добавить комментарий