Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України « Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлено Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі – ЗУ) від 05 червня 2012 року № 4901 , який набрав чинності 01 січня 2013 року.
Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємства, установи, організації, юридичні особі, примусова реалізація майна яких забороняється відповідно до законодавства.
Водночас судова практика виявила досить значні проблеми із виконанням законодавства у цій сфері. Зокрема, можна виділити наступні проблеми:
1) «Відсутність рахунку».
Відмова або повернення заявнику його документів (виконавчого листа) через те, що у відповідача відсутній розрахунковий рахунок для списання таких коштів,що суперечить ст.3 Закону України « Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень — за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Тобто, навіть у випадку відсутності відповідного рахунку боржника в органах казначейської служби, стягнення коштів відбувається за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Проблемою також є те, що лише в поодиноких випадках можна зустріти покликання на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України», де зазначається, що відсутність відповідних рахунків для виплат за виданим виконавчим листом, тощо не можуть прийматися до уваги, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39318956
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39217607
2)«Часова пустка»:
Наприклад, суд прийняв рішення про стягнення невиплаченої суми коштів із певного державного органу до набрання сили ЗУ « Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а рішення про зміну способу виконання цього рішення – після набрання сили цим ЗУ, тобто виникла «накладка», яка фактично змінює орган, до якого слід звертатися у даній справі. Державне Казначейство відмовляє у виконанні цього рішення, оскільки воно залишається адресованим до боржника-державного органу і його має виконувати ДВС.
Приклад справи: позивач звернувся із заявою про виконання рішення суду до Управління Державної казначейської служби України 01.04.2014, тобто після набрання 16.10.2013 чинності ЗУ. Основне рішення, яке зобов’язує державний орган сплатити позивачу певну суму набрало законної сили 13.11.2012, тоді ж видано і виконавчий лист. 30.10.2013 було змінено спосіб виконання рішення, а виконавчий лист на його виконання видано 03.03.2014.
Підхід судів: під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і спосіб, раніше встановлений і не тягне за собою зміни рішення по суті. Оскільки, ухвалою суду було змінено спосіб та порядок виконання судового рішення, яке набрало законної сили до набрання чинності ЗУ, то виконавчий документ не підлягає в даному випадку виконанню відповідачем – Державним казначейством, тобто основним юридичним актом, який впливає на дію/недію Закону в часі в даному випадку є первинне рішення суду.
Таким чином, в законодавстві не встановлено порядок виконання судових рішень, прийнятих до набрання чинності ЗУ та за якими змінено спосіб виконання, тому, фактично, це залишається у межах судового розсуду.
3)Дискреційні повноваження та законність.
Дуже багато людей звертаються до суду із вимогами зобов’язати Державну казначейську службу України прийняти до виконання виконавчий лист і такі вимоги в деяких випадках задовольняються, а в деяких — ні.
Цікавим є таке обґрунтування незадоволення вимоги: згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
З огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб’єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Однак, а як бути з конституційним принципом законності (для державних органів – «дозволено те, що зазначено в законі»)?
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39217607
4) Відмови судів в зміні способу виконання рішення
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38094275
Позивач – представник ДВС в обґрунтування необхідності зміни способу виконання рішення посилався на зміни редакції ч.ч.1-2 ст.3 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (ЗУ) та Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 р. №845 (Порядок).
Заявник зазначає, що вказаним вище Законом і Порядком передбачено, що саме стягувач подає до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, заяву про виконання судового рішення разом із документами зазначеними у п. 6 Порядку. Також, заявник, посилаючись на інформаційний лист ВАСУ, зазначає, що підставою для зміни способу та порядку виконання судового рішення є зміна у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень, боржником за яким є державний орган, яким не передбачено виконання рішень зобов’язального характеру.
В даному випадку представник ДВС обмежувально тлумачить або взагалі не звертає увагу на п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень ЗУ, де зазначається: виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є відповідні суб’єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим ЗУ, подаються до ОДВС протягом 6 місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками не було подано в строк, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Таким чином, враховуючи те, що виконавчі листи видано до набрання чинності ЗУ, вони підлягають поданню до ДВС.
Цікавими є також наступні аргументи:
— Оскільки ЗУ та Порядком визначено порядок виконання судових рішень про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, а отже встановлення способу виконання такого рішення додатковому окресленню окремим судовим рішенням не підлягає.
— Доводи державного виконавця щодо поданих заяв про зміну способу та порядку виконання фактично за своєю суттю є формою висловлення незгоди з позицією Державної казначейської служби України щодо повернення виконавчих листів, що суперечить принципам інституту встановлення способу виконання судового рішення.
Яковлева Еліна
Щербатюк Максим
Tags: про гарантії держави щодо виконання судових рішень, процедура виконання за зу про гарантії держави щодо виконання судових рішень