Законодавче регулювання

Діяльність колекторів не врегульована жодним спеціальним законодавчим актом. Разом з тим, вона прямо не заборонена законом.

Так, визначаючи основні вимоги до цієї діяльності необхідно, перш за все, виходити з положень чинного законодавства. Відповідно до ст. 55 ГК України, колекторів можна віднести до суб’єктів господарювання.

Основна функція колекторів – стягнення боргів з боржників. Ця функція може також визначатися як послуга, що надається колектором відповідним кредиторам. В такому разі колектор виступає посередником між кредитором і боржником. Купуючи право вимоги до боржників у кредиторів, колектор фактично набуває статусу нового кредитора, що дозволяє йому вносити корективи в зобов’язання сторін.

Якраз внесення змін до зобов’язання є одним із найбільш проблемних аспектів, оскільки колектори дуже часто збільшують розмір заборгованості за рахунок застосування неустойок і штрафів.

Підставою для виконання колекторською організацією своїх функцій може слугувати договір, що укладається між нею та кредитором. Використовуються такі види договорів: доручення, комісія, факторинг.

Встановлені в ст. 1082 ЦК України вимоги про повернення боржником боргу новому кредитору (фактору) кореспондуються з загальним вимогами ЦК України про заміну кредитора в зобов’язанні (глава 47).

Таким чином, діяльність колекторів, що укладають договори про відступлення права вимоги, можна вважати діяльністю фінансової установи на ринку фінансових послуг, яка полягає у проведенні операцій факторингу. Вказаний висновок зобов’язує колекторську організацію, як суб’єкта первинного фінансового моніторингу, дотримуватися вимог чинного законодавства у сфері запобігання легалізації незаконних доходів. Хоча ліцензування діяльності фінансових установ (колекторських організацій), які стягують борги з фізичних осіб і підлягає ліцензуванню, однак відсутній механізм реалізації вказаної вимоги на підзаконному рівні. Отже, відсутні підстави для притягнення колекторських організацій до відповідальності за проведення вказаних фінансових операцій без належного дозволу (ліцензії).

Які права мають колектори і що робити коли їх вимоги неправомірні.

Потрібно зазначити, що будь-які заходи по примусовому стягненню заборгованості можуть вживатись виключно:

— органами Державної виконавчої служби;

— за рішенням суду, що набрало законної сили;

— за умови подачі виконавчого листа і відкриття виконавчого провадження;

— із дотриманням всіх офіційних процедур, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Нічого із вищезазначеного колектори робити не мають права.  Водночас вони мають право звернутися до суду із метою стягнення переуступленого їм боргу і у випадку позитивного рішення суду звертатися до виконавчої служби з метою стягнення заборгованості.

В будь-якому разі у людини є право вимагати номер договору та дані первинного кредитора, а також тип договору (факторинг, представлення інтересів і т. д.) І його дані (номер і дату оформлення) між кредитором і колекторами. А також є право вимагати для ознайомлення завірені копії цих документів.  Без надання цих документів неможливо визначити правові підстави звернення колекторів до вас. І є підстави говорити про «вимагання» за яке передбачено кримінальну відповідальність.

Варто звернути увагу, що у випадку відмови колишнього кредитора прийняти належне зобов’язання за договором і до моменту одержання всіх документів, які підтверджують повноваження нового кредитора, виникає прострочення кредитора, при якій нарахування відсотків за договором припиняється (ст. 613 Цивільного кодексу України).

За умови надання всіх необхідних документів є корисним самому звернутися до суду щодо умов договору, зокрема вимагати детальну виписку, вимагати обґрунтувати заборгованість (оскільки колектори зазвичай багатьох цих речей не мають, то відповідно їм буде непросто довести свою правоту). Крім того, можна будувати свою правову позицію, що цей договір нерозривно пов’язані з особами, які його уклали, а відповідно не можна було передавати борги по цьому договору.

Право на приватність

Про ще один важливий момент потрібно згадати. Банк чи інша організація, яка передає борги, передаючи цю інформацію про позичальника, має враховувати ст. 60 Закону України «Про банки й банківський діяльності», що визначає, що дані, що стосуються діяльності й фінансове становище клієнта, які стали відомі банку в процесі обслуговування клієнтів і взаєминах з ними або із третіми особами при наданні послуг банку, є банківською таємницею, розголошення якої заборонене, хоча й допускається лише у виняткових випадках, передбачених законом (наприклад, при проведенні слідчих дій і т.д).

Міністерство юстиції України з цього приводу висловило свою правову позицію, відповідно до якої вважає, що порядок надання інформації так званим колекторським компаніям, що існує сьогодні, порушує права громадян закріплені в ст. 32 Конституції України (порядок збору та зберігання конфіденційної інформації). Колекторські компанії вправі вимагати виконання зобов’язань від боржників тільки при наявності його письмової згоди на розкриття банківської таємниці. (http://www.minjust.gov.ua/news/18760)

Водночас у ч. 3 ст. 61 Закону «Про банки й банківський діяльності» якраз ідеться про те, що банк має право надавати інформацію, котра містить банківську таємницю, приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг банку відповідно до укладених між такими особами (організаціями) і банком договорів, у тому числі договорів про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності банку, яка передбачена ст. 47 Закону. Якщо читати ст. 47 Закону «Про банки й банківський діяльності»   разом із ч. 3 ст. 61 цього ж Закону, виходить, що при співпраці з колекторами банки мають право розголошувати їм інформацію, яка становить банківську таємницю.

З викладеного вище можна зробити висновок  хоч банки й мають право передавати інформацію про боржника колекторам, проте останні не вправі її розголошувати третім особам.

АЛЕ … не варто забувати про інші нормативні документи, які регулюють передання персональних даних про фізособу. Насамперед, згідно з Конституцією України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 32 Конституції України).

Конституційний суд у своєму рішенні від 20.01.2012 р. № 2-рп/2012 зазначив, що лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави й органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її в таємниці.

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата й місце народження (ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. № 2657-XII, далі — Закон про інформацію). Водночас Конституційний Суд України відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вищезгаданої, ще й відомості про її майновий стан й інші персональні дані (рішення КСУ від 30.10.1997 року № 5-зп). Отже, інформація, яку фіз­особа надає банку, є конфіденційною.

Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону про інформацію).

Нормами Закону України «Про захист персональних даних» прописано, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб’єкта персональних даних, або без його згоди, у випадках, передбачених законами України й лише в інтересах нацбезпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 6 Закону про персональні дані). Навряд чи колекторська компанія використовує інформацію про боржника «в інтересах нацбезпеки, економічного добробуту та прав людини». Тож цей закон також ставить під питання законність надання персональної інформації колекторам без відома фізособи-боржника передавати її дані третім особам.

А отже, можна оспорювати законність передачі персональної інформації колекторам.

Tags: ,

143 комментария on Що варто знати коли вас турбують колектори

  1. Надія:

    Доброго дня! Моему синові видали студентську кредитну карту в 16 років з сумою 500 гривень. Я про це не знала. Пройшло 8 років. Ніхто не писав і не говорив про цей борг. Зараз приходять листи з божевільним сумами процентів. Чи мав право банк надавати неповнолітньому кредит і як тепер бути? Дякую!

    Відповідь: оскаржувати в судовому порядку таке нарахування. в 16 років суму 500 гривень відповідно до закону могли надати.

  2. СВІТЛАНА:

    Доброго вечора. Потрібна порада,мій брат не сплачував кредит. Коли брав його,мене про це не повідомляв,але тепер до мене дзвонять усілякі люди. Погрожують,що будуть дзвонити і тріпати мені нерви до тих пір,поки він все неоплатить. Я не спілкуюсь з братом,диву окремо,але кожного дня до мене дзвонять з різних номерів. Що потрібно робити в таких ситуаціях???

    Відповідь: звертатись до суду та в поліцію

  3. Максим:

    Доброго дня ! Підкажіть будь ласка шо робити коли взяв кредит на 2 тижня 2000 мене звільнили з роботи і немав чим заплатити зараз прострочення мені рахують дуже великі проценти по 2000-5000 тисяч в день погрожують мені і моїм рідним

    Відповідь: на погрози -звертайтесь до поліції.

Добавить комментарий